Горит звезда во тьме кромешной
И в той звезде лишь – луч надежды,
Для душ заблудших и больных...
Для всех она сияет ярко
И душам нашим станет жарко,
Когда приблизимся мы к ней...
И только в ней найдёшь спасенье
От дьявольского обольщенья,
Которое всех окружает нас...
Иисусом та звезда зовётся
И тот к Нему лишь вознесётся,
Кто имя призовёт Его!
Комментарий автора: Написала это стихотворение и сама не знаю, к какому виду стихотворений оно относиться... Как Господь дал, так и написала. Не знаю, если когда-нибудь напишу ещё что-нибудь подобное.
Может кто-нибудь напишет своё мнение об этом стихе...?
Вера Плесовских,
-
Люблю Бога и знаю, что Он любит меня! Бог проводил и проводит меня через много испытаний, которые иногда мне непонятны, но я уверенна, что Он знает, что лучше для меня и я Ему полностью в этом доверяю. Слава Ему за Его безграничную любовь и терпение ко всем людям! сайт автора:личная страница
Прочитано 6241 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
